Тел. кафедри:
+38044-2048240

Історія кафедри

 У 1935 році з ініціативи видатного вченого та інженера академіка Євгена Оскаровича Патона на механічному факультеті Київського політехнічного інституту була створена кафедра зварювального виробництва і організована підготовка інженерів-механіків за спеціальністю «Обладнання та технологія зварювального виробництва». Необхідність підготовки фахівців такого профілю була викликана потребами інтенсивного розвитку вітчизняної промисловості, транспорту, будівництва та багатьох інших галузей народного господарства. Шляхом переведення студентів з інших спеціальностей були сформовані зварювальні групи на 2-му і 3-му курсах навчання, і перший випуск інженерів зварювальної спеціальності (17 осіб) відбувся вже у 1938 р., а до початку Великої Вітчизняної війни було підготовлено 104 фахівця-зварника.

Активну участь у навчальному процесі на кафедрі в ті роки брали участь багато наукових співробітників організованого в 1934 р Інституту електрозварювання АН УРСР. Зокрема, слід назвати В. І. Дятлова, В. В. Шеверницького, А. М. Сидоренка, Ф. Е. Сороковского. Для викладання профілюючих дисциплін були запрошені також співробітники інших кафедр інституту - доценти І. П. Трочун і Н. В. Пінес, асистент Г. К. Блавдзевич та головний металург авіаційного заводу М. М. Борт. Кафедрі було виділено необхідну кількість приміщень, в яких здійснювався навчальний процес і виконувалася науково-дослідна робота. Поступово кафедра придбала необхідне для навчального процесу і наукової роботи зварювальне устаткування, прилади, матеріали. Діяльність кафедри увійшла в нормальне русло.

З початку створення кафедри її завідувачем був Є. О. Патон. Однак велика завантаженість його як директора Інституту електрозварювання ускладнювала йому роботу в КПІ, і в 1938 р. він був змушений залишити КПІ, але й надалі він надавав кафедрі різнобічну допомогу, незмінно втілюючи в життя закладену спочатку ідею спорідненості й співпраці обох своїх дітищ.

Євген Оскарович був видатним ученим і педагогом, що дуже благотворно впливало на якість підготовки фахівців-зварників. У ті далекі роки Є. О. Патоном в основу підготовки інженерів зі зварювання були покладені важливі методологічні принципи, що складаються в необхідності поєднання теоретичної та практичної підготовки студентів, у підпорядкуванні змісту підготовки фахівців практичним завданням розвитку зварювального виробництва, у високій вимогливості до роботи студентів над навчальним матеріалом, в широкому використанні для навчання сучасних досягнень зварювальної науки і техніки. Ці принципи науково-педагогічний колектив кафедри дбайливо зберігає і в даний час.

У 1938 р. Є. О. Патона на посту завідувача кафедри змінив доц. В. Л. Уласик. Розпочата в 1941 р. війна перервала підготовку фахівців зі зварювання. Київський політехнічний інститут був евакуйований до міста Ташкент. Багато викладачів, співробітників, аспірантів та студентів були мобілізовані в Червону Армію, частина перейшла на заводи, що випускали оборонну продукцію. У зв'язку з відсутністю викладацьких кадрів підготовка інженерів для зварювального виробництва в Ташкенті не проводилась.

Після повернення КПІ з евакуації до Києва у 1944 р. кафедра зварювального виробництва відразу ж відновила свою діяльність. З липня до листопада 1944 завідувачем кафедри був проф. Г. І. Погодін- Алексєєв, а потім з кінця 1944 по 1947 рр. - доц. І. П. Трочун і нетривалий період в 1947 р. доц. М. М. Гапченко і асист. М. М. Борт. Багато сил і енергії віддали співробітники та студенти кафедри відновленню зруйнованих під час війни навчальних приміщень та лабораторій, оснащенню кафедри необхідним зварювальним устаткуванням. Фактично була створена нова навчально-лабораторна база кафедри загальною площею близько 700 кв. метрів. Великий внесок у вирішення цього завдання вніс академік К. К. Хренов, який завідував кафедрою з 1947 по 1957 рр. Перший післявоєнний випуск інженерів-механіків за спеціальністю «Обладнання та технологія зварювального виробництва» відбувся в 1947 р. З 1965 р. на кафедрі відкрита підготовка інженерів-електромеханіків за фахом «Електротермічні установки» зі спеціалізацією в області електрозварювальних установок. Після К. К. Хренова кафедрою завідували проф. І. П. Трочун (1957-1967 рр.) і проф. В. І. Дятлов (1967-1969 рр.).

З самого заснування широкий розвиток на кафедрі отримує науково-дослідна робота. Організовується і успішно функціонує аспірантура. Аспіранти і багато співробітників кафедри захищають кандидатські дисертації. Викладачі кафедри публікують ряд книг, що здобули широку популярність. На кафедрі складаються стабільні наукові напрями. Колектив кафедри під загальним керівництвом академіка К. К. Хренова виконав в той період ряд робіт, пов'язаних з дослідженням зварювальної дуги (В. Е. Моравский, Г. Б. Сердюк, Г. В. Васильєв, Л. О. Бялоцкий), з розробкою систем керамічних флюсів та технології їх виготовлення (Д. М. Кушнарьов, І. М. Жданов, М. П. Гребельник та ін.), з розробкою керамічних флюсів для наплавлення та технології наплавлення (М.О.Горпенюк, Ю. А. Юзвенко, М. С. Самотрясов). У 1949 р. К. К. Хренов опублікував фундаментальну монографію «Електрична зварювальна дуга», яка стала першою капітальною працею з даного питання. Результати досліджень, присвячених розробці і застосуванню керамічних флюсів, викладені в монографії К. К. Хренова і Д. М. Кушнарьова «Керамічні флюси», виданої у 1954 р. Важливі роботи з теоретичних проблем зварювання виконані під керівництвом В. І. Дятлова, який у 1963 р. захистив докторську дисертацію. До них відносяться оригінальні розробки в області теорії вільно розширюваної і стислої зварювальної дуги, розрахунку режимів автоматичного зварювання під флюсом, перенесення електродного металу і цілий ряд інших питань. Під керівництвом М. М. Гапченка на кафедрі виконано ряд робіт, спрямованих на вивчення зварюваності, крихкого руйнування металів і вдосконалення технології зварювання сталей і сплавів. Результати досліджень узагальнені в монографії М. М. Гапченка «Крихкі руйнування зварних з'єднань і конструкцій», а також в його докторській дисертації, захищеній у 1969 р.

Великий розвиток у 50-60 рр. отримали роботи в галузі газополуменевої обробки металів, що проводилися під керівництвом М. М. Борта і А. Д. Котвицького. Особливо слід відзначити кисневе різання при низькому тиску кисню металу великої товщини, пакетне різання металу, розробку цілої серії установок для різання круглого профілю, сталевого лиття, гарячого прокату тощо. Були створені принципово нові типи різаків.

Роботи в галузі зварювальних напружень і деформацій розвивалися під керівництвом І. М. Жданова і І. П. Трочуна, який розробив прості і наочні методи інженерних розрахунків зварювальних напружень і деформацій в металоконструкціях. Основні результати цих досліджень викладені в монографії І. П. Трочуна «Внутрішні зусилля і деформації при зварюванні». Широко розвивалися в 60-і рр. під керівництвом І. М. Жданова дослідження термодеформаційних процесів при зварюванні (роботи І. М. Жданова, І. М. Чертова, Е. А. Коршенка, В. М. Прохоренка, А. С. Карпенка, В. М. Коржа, Б. В. Медка, А. К. Гончара та ін.). Основні напрямки досліджень - вивчення закономірностей утворення деформацій і напружень в процесі зварювання, закономірностей крихкого руйнування, створення нових експериментальних методів досліджень і приладів, розробка способів зменшення залишкових напружень і деформацій.

Паралельно розвивалися дослідження, пов'язані зі створенням теорії і вивченням кінетики легування зварювальної ванни через флюс, а також дослідження методом термографії фізико-хімічних процесів, що протікають при нагріванні, плавленні і затвердіванні зварювальних флюсів (М. І. Коперсак, А. М. Сливінський).

З 1962 по 1978 рр. під керівництвом В. П. Черниша на кафедрі проводилися роботи зі створення методів магнітного керування кристалізацією зварних швів (В. П. Черниш, В. В. Сироватка, І. В. Малінкін, В. Д. Кузнецов та ін.). Отримані результати підтвердили можливість активного впливу на процес первинної кристалізації шляхом електромагнітного перемішування зварювальної ванни і показали, що перемішування призводить до подрібнення структури металу шва, зміни глибини і форми провару.

У 1969 р. на посаду завідувача кафедри (за сумісництвом) був запрошений завідувач відділу Інституту електрозварювання д-р техн. наук проф. Б. С. Касаткін, який керував кафедрою до червня 1972 р. Це сприяло суттєвому розширенню і зміцненню всебічного творчого співробітництва між кафедрою і ІЕЗ ім. Є. О. Патона, особливо в галузі наукових досліджень. Помітно пожвавилися госпдоговірні науково-дослідні роботи, підготовка наукових кадрів через аспірантуру і самостійним шляхом. У той же час все більш помітно відчувалися труднощі, пов'язані з обмеженістю навчально-лабораторної та наукової бази кафедри.

На початку 70-х років уряд України прийняв рішення про створення на базі КПІ та Інституту електрозварювання Навчального центру для спільної підготовки і підвищення кваліфікації інженерів-зварників. Був побудований новий навчально-лабораторний корпус (на даний час це 23-й корпус НТУУ «КПІ») площею 6000 кв. м. У вересні 1977 року кафедра переїхала в нові навчально-наукові приміщення, оснащені сучасним обладнанням і приладами. На базі Навчального центру зварювання стали працювати семінар ЮНІДО та курси підвищення кваліфікації вітчизняних фахівців у галузі зварювання та неруйнівного контролю зварних з'єднань, курси підготовки робітників-зварювальників. Активну участь у роботі Навчального центру зварювання завжди приймала і кафедра зварювального виробництва.

Функціонування Навчального центру зварювання істотно підвищило рівень навчальної та наукової роботи на кафедрі. Для викладацької роботи на кафедру на умовах сумісництва запрошувалися провідні вчені Інституту електрозварювання такі як Г. І. Лесков, А. І. Чвертко, А. Г. Потапьєвський, В. Р. Рябов, В. М. Замков, В. Е. Моравський, В. І. Махненко, Б. А. Мовчан, А. А. Россошинський та інші.

З 1972 по 1974 рр. завідувачем кафедри був д-р техн. наук проф. М. М. Гапченко, а з 1974 р. її очолював д-р техн. наук проф. І. Р. Пацкевич. У 1978 р. з кафедри зварювального виробництва виділена кафедра зварювального устаткування під керівництвом д-ра техн. наук проф. В. П. Черниша.

На базі кафедри зварювального виробництва КПІ в 1975 р відновив роботу зварювальний факультет, яким до 2002 року керував випускник кафедри зварювального виробництва 1960 р. проф. Анатолій Матвійович Сливінський. На даний час зварювальним факультетом керує д-р техн. наук, проф. С. К. Фомічов. Нині факультет складається з трьох спеціальних кафедр: зварювального виробництва, електрозварювальних установок, інженерії поверхні. Факультет готує бакалаврів за напрямом «Зварювання», а також інженерів за спеціальностями «Технології та устаткування зварювання», «Зварювальні установки», «Технологія і устаткування відновлення та підвищення зносостійкості машин і конструкцій» і магістрів в області зварювальної науки і техніки на основі бакалаврської підготовки. На даний час на факультеті навчається близько 400 студентів. Крім підготовки студентів, вчені факультету виконують широкий спектр наукових досліджень з найбільш актуальних сучасних наукових напрямків.

У 80-і роки на кафедрі зварювального виробництва виникли нові наукові напрями. Під керівництвом І. Р. Пацкевича почалися розробки питань технології зварювання чавуну і дослідження поверхневих явищ при зварюванні. Вивчено змочуваність і розтікання різноманітних пар рідких металів в ізотермічних і неізотермічних умовах. Визначено вплив зовнішніх дій на зазначені явища. Результати цих робіт викладені в монографії І. Р. Пацкевича, В. Р. Рябова і Г. Ф. Дєєва «Поверхневі явища в металах при зварюванні» (1991 р.). Розробку проблем створення нових зварювальних матеріалів очолив А. М. Сливінський. Нові методи розрахунку зварювальних напружень з урахуванням впливу останніх на крихке руйнування зварних з'єднань знайшли відображення в роботах В. М. Прохоренка, який за матеріалами цих досліджень захистив докторську дисертацію у 1989 р. Деяка частина цих наукових результатів увійшла до навчального посібника Б. С. Касаткіна, В. М. Прохоренка, І. М. Чертова «Напруження і деформації при зварюванні», видану у 1987 р. Методи підвищення точності виготовлення зварних конструкцій інтенсивно досліджувалися під керівництвом І. М. Жданова. Багато цікавих результатів отримано В. В. Батюком зі співробітниками з розробки приладів та технології неруйнівного контролю залишкових зварювальних напружень в різних зварних конструкціях. Розробку плазмових процесів зварювання, наплавлення і різання матеріалів очолював М. М. Гапченко. Значні результати були отримані під керівництвом В. М. Коржа в області розробки обладнання і технології для зварювання із застосуванням воднево-кисневого полум'я. Матеріали цих досліджень лягли в основу докторської дисертації В. Н. Коржа, захищеної у 1991 р. Дослідження в області температурного режиму зварювальної ванни і крапель електродного металу виконані В. М. Духно і С. М. Гетманцем. З кінця 80-х років і по теперішній час на кафедрі під керівництвом С. К. Фомічова виконано великий комплекс робіт з підвищення корозійної міцності зварних конструкцій. Матеріали цих досліджень лягли в основу докторської дисертації, захищеної ним у 1994 р. З 1987 р. на кафедрі під керівництвом І. П. Білокура інтенсивно розробляються питання дефектоскопії та контролю якості зварних з'єднань. Результати досліджень у даному напрямку відображені в докторській дисертації, захищеній І. П. Білокуром у 1991 р., а також в численних публікаціях.

З травня 1989 по 26 березня 2015 завідувачем кафедри зварювального виробництва працював докт. техн. наук, проф. В. М. Прохоренко (випускник кафедри 1962 р.).

У 1991 р. з кафедри зварювального виробництва виділена кафедра відновлення деталей машин, якою на той час завідував канд. техн. наук доц. В. М. Духно, з жовтня 1993 р. - докт. техн. наук, проф, В. Н. Корж, з 2001 р. її очолює докт. техн. наук, проф. В.Д Кузнецов. Їй була доручена підготовка фахівців за спеціальністю «Технологія і устаткування відновлення та підвищення зносостійкості машин і конструкцій».

Багато хто з випускників кафедри стали видатними діячами науки в галузі зварювального виробництва. Серед випускників кафедри понад 350 кандидатів і 45 докторів технічних наук, у тому числі академікb і член-кореспондент НАН України. В рамках цієї статті важко привести імена всіх видних випускників кафедри. Відзначимо лише кілька імен, серед яких академіки Б. І. Медовар, І. К. Походня, С. І. Кучук-Яценко, члени-кореспонденти А. М. Макара і К. А. Ющенко. Багато випускників займали і займають високі керівні посади в промисловості, як наприклад, директор УкрІСП (м. Київ) канд. техн. наук В. Г. Фартушний, директор Дослідно-електродного заводу Інституту електрозварювання П. А. Косенко, директор акціонерного товариства АРМА (м. Київ) С. Г. Зімін, головний зварювальник заводу «Ленінська кузня» (м. Київ) канд. техн. наук Ю. Г. Мосенкіс та інші.

Колектив кафедри зварювального виробництва Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» зустрічає 80-річчя кафедри, сповнений рішучості на високому рівні і надалі здійснювати підготовку фахівців-зварників та науковців для незалежної держави Україна.

 

Хронологія завідувачів кафедри зварювального виробництва НТУУ «КПІ»:

1. 1935-1938 Євген Оскарович Патон;

2. 1938 - 1947 (Евакуація) В. Л. Уласик (у 1944 році очолив кафедру Загальної електротехніки КПІ);

3. липень 1944 - листопад 1944 Г. І. Погодін-Алєксєєв (з 1949 по 1953 рр. завідувач кафедри «Металознавства і металургії» Московський механічний інститут Наркомату боєприпасів СРСР);

4. кінець 1944 -1947 І. П. Трочун;

5. 1947 р. М. М. Гапченко;

6. 1947 р. М. М. Борт;

7. 1947-1957 К. К. Хренов;

8. 1957-1967 І. П. Трочун;

9. 1967-1969 В. І. Дятлов;

10. 1969 - червень 1972 Б. С. Касаткін (за сумісництвом, завідувач відділу інституту електрозварювання);

11. 1972-1974 М. М. Гапченко;

12. 1974 - травень 1989 І. Р. Пацкевич;

13. 19 травня 1989 - 26 березня 2015 В. М. Прохоренко;

14. 27 березня 2015 - 31 серпня 2015 Л. А. Жданов;

15. 1 вересня 2015 - по теперішній час В. В. Квасницький.

 

 

 

 

top